Команда заводу “Камаз” – дворазовий переможець цьогорічного ралі “Дакар”!
Ралі Дакар, що проходить у Південній Америці, вважається однією з найскладніших подій у світі позашляховиків, складнішою навіть за легендарне ралі Париж-Дакар, що проходило у 1980-х роках.
Ралі Дакар вважається однією з найскладніших позашляхових подій у світі.
Як наслідок, перемогу в Дакарі слід вважати великим успіхом. Саме такого успіху досягла цього року заводська команда “КАМАЗ” – “Камаз-мастер”, тріумфально повернувшись після перерви в цю виснажливу дорожню гру – змагання-ралі-марафон, яке ретельно перевіряє як міцність і надійність техніки, так і витримку і силу духу людей, що беруть участь в ньому.
Цей успіх є ще більш значущим, якщо врахувати, що російські автомобілі посіли перші два місця в категорії вантажівок у цьому надзвичайно складному змаганні.
Всього в цьогорічному ралі брали участь чотири Камаза заводської команди: №501, водій А. Мардєєв, пілот А. Бєляєв, механік Д. Свистунов.
505, водій Є. Ніколаєв, пілот Є. Яковлєв, механік В. Рибаков.
513, водій Д. Сотников, пілот Р. Ахмадєєв, механік І. Леонов.
№515, водій А. Шибалов, пілот Р. Аматич, механік І. Романов.
Шлях команди “КАМАЗ-майстер” до перших місць, включаючи перемогу в загальному заліку, був аж ніяк не простим.
Дакар – це місце змагань для багатьох сильних екіпажів, команд і конструкторів.
Протягом 12 етапів і 8800 км маршруту по долинах, горах і пустелях Парагваю, Аргентини і Болівії команді “КАМАЗ-майстер” довелося відбивати атаки надзвичайно сильних суперників.
Всього на старт вийшло 50 вантажівок: MAN – 14, DAF – 6, IVECO – 6, Tatra – 3, КАМАЗ – 4, Renault – 3, Ginaf – 3, МАЗ – 3, Hino – 2, Liaz -1, Scania – 2, Mercedes – 3.
Суперники “КАМАЗ-майстра” – IVECO, MAN, Tatra, Renault та інші команди дійсно дуже добре підготувалися до цих змагань.
Вони найняли хороших – сильних пілотів, модернізували вантажівки.
Вже на першому етапі змагань були помітні їхні технологічні інновації.
Вантажівки учасників були добре пристосовані до труднощів класичних ралійних етапів, і багато з них брали участь у боротьбі на перших етапах “Дакару”.
Ці вантажівки були оснащені 6-циліндровими рядними двигунами, сучасними гальмами і системами обмеження максимальної швидкості (електронними системами, які дозволяють водієві постійно їхати близько до встановленого законом обмеження швидкості 140 км/год).
В результаті вони показали перевагу на ділянках, де швидке прискорення і гальмування відігравало важливу роль.
У той же час, російські КАМАЗи завжди були успішними на більш традиційних, екстремальних ділянках “Дакару”, коли їм доводилося діяти в умовах складної місцевості, на важкопрохідних піщаних або кам’янистих поверхнях.
Набагато складнішим стає рух по бездоріжжю за нанесеним на карту маршрутом, де вже набагато важливішу роль відіграють ходи підвіски і крутний момент вилкових приводів.
Якщо не брати до уваги вищесказане, такі водії, як Петер Верслуіс (MAN), Ганс Стейсі (MAN), Жерар Де Рой (IVECO), Федеріко Віллагра (IVECO), Мартін Коломи (Tatra) мають потужний досвід участі у класичних ралійних змаганнях.
Однак, враховуючи всі ці фактори, на перших етапах екіпажі “Камазів” змогли мінімізувати відставання від лідируючих екіпажів на автомобілях Renault, MAN та IVECO.
Особливо складною виявилася траса через проблеми з двигунами в умовах низького вмісту кисню в повітрі. Це було особливо відчутно в Болівії, де екіпажі команди “КАМАЗ-мастер” почали наздоганяти своїх суперників.
В умовах непрохідного Альтіплано, незважаючи на те, що двигуни досягали високих температур через проблеми з охолодженням внаслідок нестачі кисню, російські екіпажі почали наполегливу боротьбу за повернення титулу переможця ралі “Дакар”.
Тим більше, що ситуація для допоміжних екіпажів – команд технічної підтримки – значно ускладнилася через постійні і безпрецедентні дощі в цьому районі – багато бівуаків були навіть затоплені водою.
Після другої частини боротьби, перед днем відпочинку, першу позицію в категорії вантажівок утримував чемпіон Дакара голландець Жерар Де Рой (IVECO).
Наступні три місця – друге, третє і четверте – з невеликими втратами посіли екіпажі КАМАЗів у складі Едуарда Ніколаєва, Дмитра Сотникова та Айрата Мардєєва.
Автомобіль підтримки Антона Шибалова посів сьоме місце.
Надзвичайно драматичним був дводенний етап марафону, під час якого екіпажі були відрізані від груп підтримки і в разі будь-якої несправності могли розраховувати тільки на себе.
На щастя, у російських автомобілів не було зафіксовано жодних проблем протягом цих складних днів.
Тим не менш, один небезпечний річковий підшипник став причиною зупинки Айрата Мардєєва.
Машина просто загрузла в м’якому, дрібному і мокрому піску.
Надаючи першу допомогу, Антон Шибалов зупинився, щоб витягнути загрузлу вантажівку.
Кілька тросів було порвано, перш ніж його вдалося витягнути з великими зусиллями.
Однак було втрачено близько двох годин.
Під час цієї операції обірваний рятувальний трос зачепив задню частину автомобіля Антона і знищив акумулятори.
Незважаючи на це, їм вдалося перетнути фінішну лінію на одному лише генераторі.
Ситуація до 10-го етапу на чолі групи свідчила про запеклу боротьбу, яка була безпрецедентною – незвичною навіть у категорії швидкісних легкових автомобілів.
Лише кілька хвилин відокремлювали суперників від лідируючої трійки після подолання майже 7 000 км маршруту – адже в підсумку були зафіксовані саме ці кілька хвилин різниці між екіпажами в лідируючій групі.
Таким чином, результати ралі значною мірою визначалися подіями та поведінкою окремих екіпажів на фінальних етапах.
Оскільки і вантажівки, і учасники змагань – водії та пілоти – продемонстрували майже однаковий рівень рішучості та підготовки, головним фактором успіху виявилися навігаційні здібності.
І – як показало життя – всі російські фахівці були майстрами в цьому ремеслі, досягнувши тут незаперечного успіху.
На 10-му етапі хороші навігаційні навички других пілотів Євгена Яковлєва і Дмитра Сотникова допомогли їм отримати велику перевагу в часі над найближчими суперниками на 19 і 23 хвилини відповідно.
Як наслідок, на фінальних етапах екіпажі “Камазів” боролися лише за те, щоб утримати лідерство, і їм це вдалося.
У підсумку екіпаж Едуард Ніколаєв-Євген Яковлєв-Володимир Рибаков посів перше місце, забезпечивши собі золото.
Екіпаж Дмитро Сотников-Руслан Ахмадєєв-Ігор Леонов посів друге місце, завоювавши срібло.
На третьому місці опинився Жерар Де Руа на IVECO, якому, щоб завершити змагання таким чином, довелося вести нелегку боротьбу. Таким чином, команда “КАМАЗ-мастер” стала чотирнадцятим переможцем ралі-рейду “Дакар”.
Крім того, екіпаж Айрата Мардєєва посів п’яте місце в загальному заліку.
З іншого боку, автомобіль підтримки Антона Шибалова фінішував на дев’ятнадцятій позиції.
Він неодноразово допомагав російським спортсменам – учасникам змагань, причому не тільки з команди “КАМАЗ-мастер”.
Наприклад, на передостанньому етапі він буксирував екіпаж Равіля Маганова (UTV, №378) до самого фінішу.
У підсумку цей екіпаж став бронзовим призером у своєму класі.
Щоб і надалі утримувати звання Переможця – Чемпіона, команді “КАМАЗ-майстер” необхідно добре попрацювати.
Їй необхідно підготуватися – освоїти новий автомобіль з класичною кабіною, спроектований і побудований на базі спорткомплексу “КАМАЗ-мастер”.
Найближчим часом вона також повинна вирішити питання з двигуном – який двигун використовувати у вантажівці з класичною кабіною, а який – у вантажівці з традиційною компоновкою “кабіна над двигуном” (COE).
Необхідність зробити цей вибір випливає з нового регламенту ралі “Дакар”, який набуває чинності з 2018 року.
Згідно з ними, дозволений об’єм двигуна для вантажівок буде зменшено до 13 літрів.
Своєрідний реванш суперники російської команди мають намір взяти під час ралі “Шовковий шлях-2017”, запланованого на липень цього року.
Це ралі пройде через Росію, Казахстан і Китай.
Велика різноманітність і мінливість доріг, всі непрохідні – непрохідні – піски, гори, степи і т.д.
– Велика різноманітність і мінливість доріг, всі непрохідні – піски, гори, степи і т.д., є великим стимулом для спортсменів і обіцяють цікаву і запеклу боротьбу в цьому трансконтинентальному марафоні.